КОКУС, СУ,
Кокус, су, м.
1) Коксъ. Славяносерб. у.
2) Раст. Potentilla verna. L. ЗЮЗО. І. 132.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 267.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КОЛІЇВЩИНА, НИ, →← КОКОШНИЙ, А, Е.